Тест

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Вступ.

Тест (від слова англ. test) — випробування,перевірка.

Тестування широко використовується у різних галузях: у техніці, медицині, психіатрії,для визначення працездатності об`кта,у галузі освіти.За останні декілька років тестування у навчальному процесі використовується дедалі частіше,тому про те,що таке тест,позитивні і негативні сторони цього методу оцінювання знань учнів та студентів,варто знати більше.

Насамперед,потрібно відрізняти тести і вправи. Завдання тесту – перевірити знання; завдання вправи – закріпити їх. Тому тільки до вправ можна давати правильні відповіді.Сидіти у роздумі і розпачі над питаннями тесту, на які ви не знаєте правильну відповідь – безглузде заняття. Ви, найімовірніше, запам’ятаєте правильну відповідь на певне питання певного тесту, але реальних знань це не дасть.Одного дня ознайомившись з правильними відповідями, ви не зможете покладатися на об'єктивні результати, пройшовши тест через якийсь час ще раз. Хороший тест сам вкаже на прогалини у ваших знаннях, не показуючи правильних відповідей, поганий же... На погані тести свій час краще не витрачати .

Мул.jpeg

Основні принципи складання тестів та їх оцінювання

Ghf.jpg

У зв’язку з проведенням зовнішнього незалежного оцінювання, різноманітністю тестових завдань та необхідності підведення підсумків тестування в автоматичному режимі питання оцінювання тестів стало вельми актуальним.

При реалізації Оцінювання потрібно керуватися такими принципами:

  • оцінювання повинно бути об’єктивним, тобто особи, що дали однакові відповіді, повинні мати однакові оцінки;

  • оцінювання повинно бути прозорим: публічна схема оцінювання, публічні вимоги до обсягу і складу матеріалу,публічний регламент проведення тестування,публічна апеляція;

  • набори тестових завдань повинні бути співставними;

  • як мінімум тест повинен мати параметри часток завдань по складності, тематиці, типу завдань;

  • метод оцінювання відповідей повинен забезпечувати максимальну роздільну здатність тесту(іншими словами – два неспівпадаючі набори відповідей повинні мати різні оцінки).

На поточний момент,зокрема у ЗНО,використовуються декілька типів тестів: вибір правильних відповідей, встановлення відповідностей, встановлення послідовностей,тести відкритого типу з короткою відповіддю та завдання з довільною відповіддю.

1. Завдання з вибором правильної відповіді – найбільш поширені та прості. В завданнях цього типу допускаються як одна, так і декілька правильних відповідей. Варто зауважити, що відповідь виду «Всі відповіді неправильні» або «Нема жодної правильної відповіді» зустрічається рідко, хоч завдання, де вказана відповідь є правильною, можуть бути прекрасними провокаційними питаннями. Оцінювання таких тестів не викликає затруднень і підсумок тестового завдання знаходиться як сума правильних відповідей. Разом з тим питання цього типу можна значно ускладнити за рахунок введення порогу оцінювання. Поріг оцінювання – це кількість правильних відповідей, починаючи з якої проводиться оцінювання завдання. Якщо кількість правильних відповідей, що вибрана учасником тестування, менша за поріг оцінювання, то оцінка відповіді на завдання рівна 0; якщо кількість правильних відповідей рівна порогу оцінювання, то оцінка відповіді на завдання рівна 1; якщо ж кількість правильних відповідей на завдання перевищує поріг оцінювання, то оцінка відповіді на завдання рівна оцінка 2. Цілком очевидно, що поріг оцінювання може дорівнювати загальній кількості відповідей на завдання, тобто оцінка відповіді на завдання буде ненульовою тільки при виборі всіх правильних відповідей.

2. Завдання другого типу – це завдання на встановлення відповідності. У завданнях цього типу слід встановити відповідність між твердженнями з категорії 1 та твердженнями з категорії А.

По факту використання завдань цього виду видно, що використовується тільки один тип співставлення – один до одного, тобто одному елементу з категорії 1 співставляється тільки один елемент категорії А. Наприклад, пшениця - це продуцент. Інших прикладів продуцентів в завданні не приводиться, хоч цілком очевидним є факт, що жито теж відноситься до категорії продуцентів. Таким чином має право на життя і інший тип співставлення – один до багатьох.

Стосовно оцінки відповідей, то тут ситуація складніша, ніж у питаннях з вибором відповіді. Справа в тому, що до оцінювання відповідей на завдання цього типу можна підійти щонайменше двояко: 1) оцінка тесту - це сума правильних логічних пар; 2) оцінка тесту - це кількість послідовностей, утворених правильними відповідями.

Якщо обидві відповіді допустимі, то яка з них краща? Яку відповідь слід оцінити вище?

Варто зауважити,що сумарна кількість правильних логічних пар в обох випадках однакова. Якщо ж рахувати кількість послідовностей, складених з елементів (без повторів) логічних пар, то оцінка за перший варіант рівна 4, тоді як за другий - 3. Тобто, оцінювання по послідовностях дозволяє точніше розділити, а значить – оцінити, відповіді учасника тестування.

Як і в попередньому випадку введення порогу оцінювання відповідей дозволяє градуювати тестові завдання по складності.

3. Тестові завдання третього типу, це завдання на встановлення послідовності.

Самою природою питання для його оцінювання вимагається підрахунок послідовностей, які утворені з пар подій, що вибрані учасником тестування.

На множині відповідей завданням встановлений порядок їх слідування, при цьому будь-яка пара елементів вважається правильно впорядкованою, якщо порядок слідування цих подій узгоджений з заданим порядком. Зауважимо, що для відношення порядку справедливі наступні співвідношення: якщо A<B і B<C, то A<C, де вираз «A<B» означає наступне: подія А передує В, або В слідує за А. Таким чином, будь-яка пара подій є впорядкована.

З іншого боку, зрозуміло, що сукупність всіх пар подій задає будь-яку послідовність елементів, якщо для таких подій введено поняття порядку слідування. Тому при оцінюванні відповіді достатньо обмежитися підрахунком правильних пар подій.

Таким чином, якщо для послідовності подій, вказаної учасником тестування, утворити всі можливі пари, то кількість пар, що співпали з парами, які утворені для правильної послідовності, може виступати оцінкою відповіді.

Офіційна схема оцінювання формулюється у термінах пар подій з уточненням, що мова йде про послідовні пари.

Для ілюстрації можна розглянути такий приклад:

Нехай правильна послідовність має вигляд: A<B<C<D. Нам треба порівняти дві відповіді на питання: 1) A<C<B<D та 2) B<D<A<C.

Якщо орієнтуватися на оцінювання з врахуванням «послідовних» пар подій, то в послідовності 2) ми, очевидно, маємо два співпадіння - B<D та A<C, тому оцінка відповіді по «послідовним парам» рівна 2, тоді як у послідовності 1) таких співпадінь нема взагалі (оцінка відповіді – нуль).

Якщо орієнтуватися на оцінювання по всіх парах подій, то оцінка відповіді 1) дорівнює 5, а оцінка відповіді 2) дорівнює 2.

Очевидна неузгодженість цих двох підходів до оцінювання послідовностей подій.

Слід сказати,що у відповіді 1) ми бачимо всього одну пару подій з невірним порядком слідування, тоді як відповідь 2) має чотири пари з неправильним порядком слідування подій.

Також варто зауважити,що градуювання питань по складності можна ввести відповідно до мінімальної довжини підпослідовностей, що беруться до розгляду.


4. Тестові завдання відкритого типу з короткою відповіддю.

На сьогодні відповіді на питання цього типу зводяться до посимвольного порівняння рядка відповіді учасника тестування з рядком правильної відповіді. Такий підхід дозволяє автоматизувати оцінювання відповідей тільки для найпростіших випадків виду: знакове дійсне число з заданою кількість знаків після коми, чи слово в нормалізованому вигляді (наприклад у називному відмінку).

Звичайно, це вже добре порівняно з відповіддю на папері, однак . очевидно має свої жорсткі обмеження. Наприклад, вирази «листя клену» і «кленове листя» семантично тотожні, але посимвольно вони не співпадають. Аналогічно відповідь типу (5;7)U(2;3) як область розв’язку системи математичних нерівностей цілком семантично тотожна відповіді (2;3)U(5;7), однак посимвольно вони різні.

Звідси випливає, що автоматизація оцінювання завдань з короткою відповіддю вимагає в тій чи іншій мірі синтаксичного розбору такої відповіді.

Як видно з приведеного опису, справа оцінювання тестів далеко не завершена, а поєднання методично вивірених підходів та сучасних технологій до створення, оцінювання та відбору тестових завдань з заданими характеристиками тематичності, типів завдань та їх складності дозволить зробити тестування робочим повсякленним інструментом високої роздільної здатності, що дозволить точно та об’єктивно діагностувати знання, вміння та навички учасника тестування.

Тести в школі.

Im1.jpg

Інтерес до тестування пояснюється тим, що воно значно підвищує ефективність навчального процесу, оптимально сприяє повній самостійності роботи кожного учня, є одним із засобів індивідуалізації в навчальному процесі. Крім того, тестовий контроль має багато переваг перед іншими видами контролю.

Основна відміна тесту від, наприклад, традиційної контрольної роботи полягає в тому, що він завжди передбачає вимір. Тому оцінка, яка виставляється за підсумками тестування, є більш об’єктивною і незалежною від можливого суб’єктивізму вчителя,ніж оцінка за виконання традиційної контрольної роботи, яка завжди суб’єктивна, оскільки базується на враженнях вчителя, не завжди відокремлених від його особистих симпатій чи антипатій по відношенню до того чи іншого учня. Таким чином головна відмінна риса тесту – об’єктивність, яка гарантується вимірюванням, функція якого полягає в тому, щоб давати кількісну інформацію про якість засвоєння. При цьому, він надає вчителеві змогу перевірити значний об’єм вивченого матеріалу малими порціями та діагностувати оволодіння цим матеріалом більшої частини учнів. Але одним з недоліків тестового контролю сьогодні є те, що розроблені методики націлені на перевірку фактичних знань учнів і не враховують потенційних можливостей розвитку особистості, вони мають лише оцінювальний, а не прогнозуючий характер.

Та все ж науково обгрунтоване й методично грамотно організоване тестування дозволить вчителю досягти настільки важливий зворотній зв’язок, який забезпечує управління навчальним процесом.

Умови ефективного використання тестової методики при контролі читання учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи.

Наприклад,одна з головних практичних цілей навчання іноземної мови в школі – навчити учнів читати адаптовані і неадаптовані легкі оригінальні тексти, так як розвивати уміння і навички усного мовлення необхідно у зв’язку з прочитаним та на його основі. Значну частину цієї роботи учні виконують самостійно, особливо на старшому етапі.Відомо, що настанова під час читання тексту обов’язково повинна підтримуватися відповідною формою перевірки розуміння прочитаного, бо (і це доведено практикою) учень читає так, як його перевіряють.

У широко відомих формах контролю читання - відповіді на запитання, постановка запитань до тексту,його переказ, бесіда за прочитаним - центр уваги перенесений на продуктивні форми роботи.Деякі з них вимагають індивідуального підходу до контролю розуміння і тому забирають багато часу. З огляду на це, застосування таких форм роботи не завжди можливе, оскільки в старших класах загальноосвітніх шкіл на іноземну мову відводиться лише 1-2 години на тиждень.

Останнім часом велика увага приділяється проблемі раціональної організації самостійної роботи учнів. Одним з можливих розв’язань цієї проблеми є розробка і впровадження в навчальний процес тестових форм контролю. Тестова методика найбільш відповідає умовам групового навчання. Вона керує увагою того, хто читає, і націлює його на суттєву інформацію, потребує небагато часу, зводить до мінімуму труднощі продуктивного характеру. Крім цього, при застосуванні тестів стимулюється інтелектуальна активність учня: аналіз і синтез, узагальнення і конкретизація, порівняння і розрізнення. Тест є своєрідною навчальною опорою, оскільки в одній з альтернатив дається суттєва віха змісту.

Завдяки тестовому контролю можна успішно керувати навчальним процесом, удосконалювати його, здійснювати диференційований підхід до учнів. Можна також внести елементи змагання в тестову методику для стимулювання і підтримки інтересу школярів до вивчення іноземної мови.

Питання тестування привертають в останні роки все більшу увагу педагогів та вчителів. В учбово-методичних комплектах наводяться приклади контрольних завдань різних видів мовленнєвої діяльності, де частина з них у формі тестових завдань. В роботах А.Ю.Горчева, З.О.Кудикіної, Ф.М.Рабіновича, І.А.Рапопорта, М.В.Розенкранц, І.Соттер, Є.Д.Широкова та ін. розглядаються тести для контролю розуміння в процесі читання: 1) тести на вибір правильної відповіді з двох запропонованих варіантів; 2) тести на вибір правильної відповіді з декількох запропонованих варіантів; 3) тести на групування фактів.

Найпопулярніша різновидність тестів – це тести на вибір правильної відповіді з декількох варіантів. Сполучення правильної форми і неправильних альтернативних покликано “провокувати” міркування читаючого, стимулювати його необхідні розумові операції.

Ефективними є тести на встановлення дійових осіб, які зустрічаються в тексті, за їхніми діями, вчинками, а контроль розуміння тексту, який містить пряму мову, краще всього проводити шляхом встановлення дійових осіб за їх висловлюваннями. Ці тести допомагають учням глибше зрозуміти текст, його деталі.

Завдання вчителя полягає у тому, що він повинен керувати увагою читаючого, націлюючи його на вилучення суттєвої інформації. Тест стимулює інтелектуальну активність учнів - щоб вибрати правильну альтернативу вони повинні: 1)прочитати текст з загальним охопленням змісту; 2)осмислити альтернативи; 3)співвіднести кожну з них із змістом тексту; 4)прийняти потрібну альтернативу.

Зараз пропонується розробляти тести до кожного тексту над якими учні 9-11 класів працюють самостійно. Тест складається з 4 частин: перевірка слів, дієслів, порядку слів в реченні, перевірка розуміння прочитаного тексту. За допомогою тесту, таким чином, можна перевірити лексику (1-ша частина), граматику (2-га частина), вміння дотримувати правильний порядок слів в реченні (3-тя частина), розуміння прочитаного (4-та частина). Частини можуть мінятися в залежності від матеріалу уроку. Будь-яка частина тесту, виконана учнем на незадовільно, повинна бути повторена.

Перевірка знань словника опрацьованого тексту (1-ша частина) дозволяє проконтролювати засвоєння учнями конкретного матеріалу і встановити рівень сформованості навичок та вмінь,які потребуються. Учень повинен вибрати одну правильну відповідь із ряду запропонованих (лексична одиниця може бути запропонована безконтекстно чи в контексті). Типи завдань можуть бути різноманітними.

У результаті виконання всіх видів роботи усний переказ тексту стає вільним і природнім, хоч звичайно учні не дуже полюбляють цей вид роботи і він дається їм найважче. Ймовірна кількість помилок зводиться до мінімуму.



Джерела інформації.

Корисні посилання.

http://wiki.fizmat.tnpu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F