Підгаєччина

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Підгайці - невеличкий райцентр на південному заході Тернопільської області. Досить довго місто входило в Бережанський район, аж поки чи то в кінці 80-х, чи то на початку 90-х рр. ХХ століття не стало районним центром, тим самим відновивши історичну та адміністративну справедливість: адже здавна Підгайці були торговим та адміністративним центром, за Австрії та ІІ Речі Посполитої тут було повітове староство. Та й за совєтів ситуація була схожа: з 1939 року місто стало центром невеликого району, а у 60-х роках втратило й цю функцію. Трохи додають чисельності малолюдному місту (населення менш як 10 000 чоловік) села-сателіти. Навколо Підгайців ореолом розтяглися села Старе Місто, Голендра, Галич та Сільце, які практично стали передмістями, хоча адміністративно до Підгайців не належать.

Лежить це колись напрочуд сильно укріплене містечко в долині річки Коропець. На річці городяни колись утворили два чималих ставки. Одне з передмість дотепер називають Нова Гребля. А навколо - зелені пагорби мальовничого Опілля (до 400 м над рівнем моря). Саме місто теж лежить порівняно високо - 392 м. над рівнем моря, через що сніг тут лежить на два тиждні довше, ніж в сусідніх районах. Тому місто часом називають "Зимними Підгайцями".

Панорама вулиці

Основні дані Населені пункти та ради Районна влада
Країна: Україна

Область: Тернопільська

Код КОАТУУ: 6124810100

Засноване: 1015

Магдебурське право 1439

Населення: 6. 117 тис. чол.

Площа: 863 км²

Густота населення: 69.4 осіб / км²

Телефоний код: +380-3542

Поштовий індекс 48000

Район на малі області
Ройоний центр: Підгайці.

К-ть міських рад: 1

К-ть сільських рад: 36

К-ть міст: 1

К-ть сіл: 36


Мапа району
Адреса адміністрації: 48000, Тернопільська обл., м. Підгаці, вул. Шевченка, 39, телефон (03542)2-32-78, факс 2-11-78, емайл p-rda@ko.te.ua

Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА

Головна водойма Коропець, міський став

Герб міста


Адміністрація Підгаєцька районна державна адміністрація

Підгаєцька школа Підгаєцька ЗОШ І-ІІІ



Згадки минулого

Трохи про топоніміку, з якою тут все більш-менш зрозуміло. Назва міста походить, звичайно, від гаїв, поблизу яких було закладено перші оселі. За кілька кілометрів на схід від Підгайців, на лівому березі Коропця є село Загайці. Як не шкода, та зараз від лісів-гаїв, які колись, очевидно, були між цими оселями нічого не залишилося.

Найдавніша згадка про Підгайці зустрічається в літописах під 1539 роком. Сильні укріплення міста приносили іноді славу полководцям та королям, а от самому місту діставались лише руїни та занепад. Відомо, що в 1667 році тут зазнали поразки загони татаро-турецьких полчищ. Тоді майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський зі своїми загонами 17 днів стримував східну навалу. 1675 року місто знищило дотла турецько-кримське військо Ібрагіма Шишман-паші, який йшов на Львів.

В 1698 році Ф.К.Потоцький розгромив тут в черговий раз татарське військо. У 1915-1917 роках Підгайцями кілька разів проходив російсько-австрійський фронт, залишаючи після себе руїни.

Під час боїв 1944 року було знищено 70% міських будівель, виведено з ладу залізницю Львів - Перемишляни - Бережани - Підгайці - Бучач, спалено електростанцію, млин, клуб і бібліотеку, виведено з ладу залізницю, яка сполучала Підгайці з Львовом. Розстріляно тисячі мешканців. (Майже 40 % міського населення до війни складали євреї). Після війни багато місцевих поляків було депортовано до Сибіру. Колись місто було оточене рядами валів та ровів з водою, майже всі його архітектурні пам'ятки й дотепер зберегли оборонний характер. Найголовніша з них - замок Чарторийських - дійшла до нас хіба що фрагментами фундаментів (якщо хтось знає, де вони конкретно, дайте знати!). Але збереглися інші пам'ятки в містечку.

Спадок давнини

Широковідома Успенська церква (1650-1653) з надзвичайно цікавими бійницями навколо фасаду - церква-воїн, як і багато інших седеньовічних храмів Поділля. Споруда унікальна, другої такої немає на теренах України. Церква тридільна, триверхна, з глибокими пивницями, з розкішним бароковим вівтарем XVIII сторіччя (первинний іконостас з XVII сторіччя зберігається зараз в Київському Державному музеї національного мистецтва). Збереглися руїни колись величного костелу, вибудованого в 1634 році з місцевого пісковику, хрестового в плані. Дзвіниця, збудована в 1643 році в ренесансному стилі, має виразний оборонний характер. Її верхня частина була добудована на початку ХХ ст. на місці старої, зруйнованої ще в XVII ст. До головного фасаду примикають дві каплички. Споруда стоїть без даху, всередині - пустка, стан храму аварійний і ніякі роботи по спасінню цієї пам'ятки архітектури не ведуться. Серце стискається від такого. Недалеко стоїть обеліск Адаму Міцкевичу, споруджений в 1897 році з нагоди 100-річчя з дня народження поета. Зберігся будинок, де певний час жив відомий польський композитор Ф.Шопен (!). Збереглися також руїни оборонної синагоги XVI сторіччя, яку я побачила лише під час останнього візиту в місто. Непримітна споруда, хоча й найстаріша в місті, збудована перед 1640-м роком. Її фото в галереї поруч - не моє. Є ще дерев'яна Спаська церква 1772 року з дзвіницею середини ХІХ століття - типова церква галицької школи. Має місто й старий єврейський цвинтар. На центральній площі Підгайців - невелика ратуша, навпроти якої звели храм досить традиційної архітектури.

Сумно, сумно від цих подільських містечок, щемно всередині - але ж сумно... Гине минуле краю, а людям все одно. Страшно. 041adyf.jpg

Символ міста

Герб міста такий. На лазуровому полі золота брама з двома вежами та з відчиненими ворітьми. В отворі воріт - золота літера "П" над срібним півмісяцем, що символізує "низку перемог, отриманих захисниками міста в битвах з татарськими нападниками". Під ними - "золотий козацький хрест з розширеними раменами - символ пам'яті про загиблих у обороні рідного краю.

Герб міста

Обеліск Міцкевича

 обеліск Міцкевича

Славнозвісний костьол Пресвятої Трійці

Костьол Пресвятої Трійці — мурована сакральна споруда у містечку Підгайці Тернопільської області. До нашого часу залишилися руїни костьолу. Датується 1634 р. Належить до римо-католицької Збудований у 1634 році. Дослідники стверджюють, при побудові нового костьолу 1634 р. використовували елементи зі старого костьолу. Свідченням тому б кам'яна плита з епітафіями, датованими 1608 і 1612 роками, над сходами, що ведуть до захристія. На думку С. Колодницького «Святиня — вагомий показ відродженням готичного стилю в архітектурі Русі Червоної і Поділля XVIІ ст. у межах давньої Речі Посполиті». Побудований на місці згорілого у 1463, що проіснував майже 200 років, костьол неодноразово перебудовували у першій половині XVII ст. Парафіяльний костьол був закритий 1946 року і перетворений на склад. У 80-ті роки внаслідок пожежі у костьолі обвалилися склепіння та вежа. Парафіяльна спільнота була зареєстрована 1991 року, і з того часу домагалася повернення святині, а влітку 2006 року отримала документи на її використання. 24 вересня 2006 року відбулася перша меса. У підгаєцькому костьолі наказав поховати себе власник міста Станіслав Репера Потоцький (1579—1667) — польський полководець, великий гетьман коронний, воєвода краківський.


Старий знімок костьола


Сучасний вигляд костьола

Синагоа

Будівля 16-17ст. Одна з найстаріших Пам'яток міста. В інтер'єрі збереглися рослинні орнаменти.

Синагога

Cучасний вигляд

Відома знать міста

Письменник і літературознавець М. Рудницький. Письменники та журналісти Я. та А. Курдидик. Польський державний діяч та публіцист, один із творців Конституції Ігнацій Потоцький, Військовий і публіцист Станіслав-Костка Потоцький (брат Ігнація), Військовий Е. -О. -М. Нойберг, Нейрохірург Хорубський Є. Письменник М. ОйзеркісЛ та Ліленфельд. Літературознавець, перекладач і учасник польського повстання 1830—1831 рр. Л. Реттель. Австрійський музикознавець Г. Шенкер. Кінорежисер Я.-Е. Ломніцький — на вулиці Лисенка, 1, зберігся будинок, у якому народилися і жили брати Ломніцькі, Релігійні діячі В. і М. Головінські. Мечислав Ковальчик — в'язень НКВД від 1939 р.. Був засланий до Сибіру та воював в армії Андерса під Монте-Касіно (Італія), був єпископом після навчання у Римі, Громадський діяч С. Кучма. Відомий художник Б. Титла та ін. Адам Чижевич (1841—1910) — лікар-гінеколог, громадський діяч та професор Медико-хірургічної школи у Львові. Один із організаторів шпитальництва і громадської служби здоров'я. Останній власник Підгаєць. Один з ініціаторів відкриття залізниці Підгайці-Львів. Іво Вешлєр — польський історик, педагог та краєзнавець. О. Ергетовська — залишила спогади про передвоєнні Підгайці і своє заслання до Казахстану. Проживав поет С. Алич , навчалася О. Сенатович; перебували історик i етнограф, поет Я. Головацький, художник К. Устиянович, митрополит А. Шептицький, композитор І. Недільський, майбутній президент Чехо-Словаччини Л. Свобода, художник-експресіоніст Я.-А. Крушельницький.

Жидівська громада

Перші жиди оселилися в Підгайцях ще на початку 16 століття. Перші відомості про жидів датують 1552 р., їх згадують як платників податків у місті. Однак ще 1926 р. наукова експедиція Януша і Чоловського зафіксувала на жидівському цвинтарі надгробний камінь-мацеву, датовану 1420 р. Після занепаду вірменської громади через спустошливе розорення Підгайців турками 1675 р.. жиди посіли чільну торговельну сходинку в місті та краю.

У 1580—1620 роках підгаєцький рабин Арон Веніамін Сольник став відомий в жидівському світі через «промову Веніаміна» — збірник запитань і відповідей з жидівського релігійного правосуддя Халаха.

До кінця 17 століття багато жидів були вбиті турками і татарами.

За даними перепису 1764 року в громаді налічувалося 1079 жидів. Упродовж 19 століття чисельність жидівського населення збільшилася, і в 1910 році нараховувалося близько 6000 осіб. Потім багато з них емігрувало у США (Зокрема у Нью-Йорку є синагога промови Веніаміна). В 1939 році з 6000 загальної чисельності населення було 3200 жидів.

У часи ЗУНРу повітова українська влада допомогла придбати у Відні друкарські верстати, доставити її Вайнлесові, власникові друкарні, яку 1917 р. спалили росіяни під час відступу. Натомість Вайнлес із вдячності виконував замовлення українських організацій майже безкоштовно, за винятком плати за папір.

Коли в 1941 році спалахнула війна між Німеччиною та СССР, жиди відразу ж стали жертвами нападів. Вони були змушені платити штрафи, їх пересування було обмежено, і вони піддавалися примусовій праці.

У 1942 році, на Йом Кіпур, гестапо за допомогою поліцаїв направила близько 1000 жидів у табір смерті Белжець. Інші жиди були зведені в гетто, де багато хто з них померли від тифу. Місяць потому понад 1500 чоловік були відправлені в Белжець (95 % були вбиті або відразу або невдовзі після їх прибуття). 6 червня 1943 року було завершено знищення, коли, за рідкісним винятком, решта спільноти була розстріляна і вкинута в масові могили на околицях міста. Спогади про пережите під час ліквідації гетто у Підгайцях залишила Ґеня Шварц. Гірким жалем за минулим та гумором сповнені спогади про дитячі роки в Підгайцях Олександра Кіммеля.

Відомими талмудистами були Яків, син Баруха, автор книги «Бирхат Яаков» («'Благословення Якова»), яка вийшла 1635 р. Не менш відомим був свого часу і Захарій-Мендель (помер 1791 р.). якого сучасники назвали Захарій-пророк. Серед його творів відомі «Менорот Захарія» («Світильник Захарія»). «Захарія Мешулем» («Алегорії Захарія»). «Захарія Іамевін» («Захарія-Знавець»).

Старе жидівське кладовище (окописко) в Підгайцях є одним з найбільших серед збережених в Україні. Вигляд величезної території, повністю заповненої кам'яними могильними плитами (або їх залишками), вражає. Тим більше, що побачити щось подібне в Україні не сподівайтеся, немає аналогів. Цікаво що золота літера «П» на гербі міста нагадує жидівську літеру ח — х, халаха, хаім (життя). Останнє поховання па цьому цвинтарі відбулося 1952 р.

 жидівський цвинтар

До Вашої уваги фотогалерея Сучасна Підгаєччина Презентація Моє місто